Розділи сайту
Головні новини
«Книжковий Клуб« Клуб Сімейного Дозвілля » книги по 10 грн.
«Книжковий Клуб« Клуб Сімейного Дозвілля » книги по 10 грн.«Книжковий Клуб« Клуб Сімейного Дозвілля » об'єднує на сьогодні 2 000 000 українських сімей, пропонуючи своїм клієнтам сервіс європейського рівня. Книжковий Клуб пропонує книги всіх жанрів і напрямів: кращі новинки художньої, прикладної, навчальної, дитячої літератури. Можливість отримувати безкоштовний каталог з книжковими новинками щокварталу.
Оголошено лауреатів Пулітцерівської премії-2019
Оголошено лауреатів Пулітцерівської премії-2019Одна з найбільш значущих премій США в галузі журналістики, літератури, музики і театру була вручені вчора в Колумбійському університеті в Нью-Йорку.
Дослідники назвали найпопулярніші жанри аудіокниг
Дослідники назвали найпопулярніші жанри аудіокнигЛюбителі літератури обирають новий формат споживання
Дослідники назвали найпопулярніші жанри аудіокниг.
Шарджа названа новою книжковою столицею світу
Шарджа названа новою книжковою столицею світуТретє за величиною місто в ОАЕ об'єднає любителів літератури в 2019 році.
Чому не можна говорити ясно?
Чому не можна говорити ясно?
У всі часи спілкування відіграє важливу роль в житті кожної людини. І умінням правильно і красиво спілкуватися володіє далеко не кожна людина. У більшості випадків категорично небажано говорити ясно. Цей призводить вашу розмову в холодну і байдуже стан по відношенню до співрозмовника. Багато хто може з цим не погодитися. Але давайте розберемо більш детально причину такої думки, і до чого може привести використання в розмові слова - «ясно».
Авторизація
Найпопулярніші книги
загрузка...

Скачати Біографія Богдана Ігоря Антонича

  • Розділ: Біографії |
Біографія Богдана Ігоря АнтоничаП'ятого жовтня 2009 виповнилося 100 років з дня народження дивно яскравого і самобутнього українського поєта-філософа, поета-модерніста, майстри сугестивної лірики Богдана-Ігоря Антонича. Він народився на Лемківщині, дитиною під час першої світової війни чотири роки жив у Відні, потім навчався в єдиній на всю Лемківщину польській гімназії, в 14-15 років написав свої перші вірші, в гімназії був різнобічно обдарованим учнем і в малюванні, і в музиці .

       Батьки Антонича (батько - сільський священик) не мали матеріальних можливостей направити сина на навчання в кращий європейський університет, і він був змушений «записатися» на гуманітарний факультет Львівського університету, в якому не було жодного викладача українця, і Богдан-Ігор став учасником товариства студентів-українців, де вперше почав читати свої вірші друзям, а з 1931 року почав друкуватися в періодичних виданнях. У 1933 році він закінчив університет з дипломом мігістра філософії і став вільним літератором.

        За життя вийшли три книги поезії Антонича: «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934), «Книга Лева» (1936). Але встиг підготувати до видання ще три: книгу природи «Зелене Євангеліє», книгу міста і цивілізації «Ротації», і книгу віри з містичним змістом «Велика гармонія».

        Він прожив неповні 28 років, і залишив після себе чарівні заворожуюче-магічні вірші, істинні зразки високого поетичного мистецтва, неповторного своїми первооткритія і естетично вчинені до крайньої межі можливого.

        Творче своєрідність, вроджене почуття щирої глибини значень і смислів слова, використання глибинних архетипів національної культури дозволили Антоничу оновити поезію в її первинної ролі інтуїтивного пізнання світоустрою. Здібності поета в ірраціональному пізнанні світу і місця людей у ​​цьому світі стали підставою для того, щоб зарахувати його до найяскравішим представникам українського сюрреалізму.

        Марина Новикова, відомий кримський лінгвіст і літературознавець, так оцінює значення і літературний внесок поета: «міфологізм Антонича (про Який одностайно згадують критики) - Це не позбав стиль. Це український «образ світу», что виходе до своих європейськіх та індоєвропейськіх першокоренів. СЬОГОДНІ «в широкий світ» виходе сама Україна. І Світові самє годину, мабуть, Побачити себе в Українському світовідчому дзеркалі, а нам - українського письменника Антонича в контексті НЕ позбав європейської літератури, а й європейської «истории духу» (цит. за видан.: Новикова М., «Міфосвіт Антонича», 1992).

         Дивна доля поета! За життя він завоював славу одного з кращих поетів не тільки в Україні, Після смерті Антонич був надовго усунений з історії української літератури. Нонятно, що творчість поета, що виходить із Західної України, не вкладалося в ідеологічні рамки т.зв. соцреалізму. Тому лише на хвилі хрущовської відлиги, завдяки неймовірним зусиллям, навіть подвижництву українського поета Дмитра Павличка, в 1967 році, через 30 років після смерті поета, вийшло фактично перше, з благословення радянської цензури, видання віршів Богдана-Ігоря Антонича «Пісня про незнищенність матерії» , яке відразу стало бібліографічною рідкістю.

       Згодом, саме ця книга стала основою для перекладацької роботи поета Зигмунта Левицького, прекрасного кримського поета, який більше 25-ти років займався трудомісткою і складною роботою по літературному перекладу Антонича на російську мову.

       Зигмунта Левицькому цього року виповнилося б 65 років.

       Останні 28 років він жив і працював у місті Армянську і трагічно загинув сім років тому, але залишив велику літературну спадщину. Після закінчення в 1968 році Київського політехнічного інституту Зигмунт працював у Воронежі і на Уралі, де продовжував займатися поетичною творчістю. Рішення грунтовно займатися поетичним перекладом прийшло до нього в 1072 році саме після того, як здійснив переклад основного обсягу книги Антонича «Пісня про незнищенність матерії». Він посилав ці переклади в московські журнали «Дружба народів» та «Новий світ», але безрезультатно. Надалі, за сприяння відомого московського літератора Володимира Брітанішского Зигмунта Левицькому, вдалося вийти на рівень публікацій у центральних виданнях, де він був винагороджений за свою перекладацьку роботу публікаціями у збірниках перекладів відомих польських поетів: Каміля Кшиштофа Бачіньского, Владзімеж Слободника, Юзефа Озчі-Михальського, Єжи Харасимовіча (з українським, між іншим країнами), Юліана Пшибось (одного з найбільш важких для перекладу поетів). За публікацію перекладів Боровського (з передмовою В.Брітанішского) у журналі «Іноземна література» (1988) З. Левицький отримав премію цього журналу. Класичні «Кримські сонети» Адама Міцкевича також переведені на російську мову З.Левіцкім, але вже в останній рік життя (опубліковані окремим ізщданіем).

        Ще наприкінці 90-х років Зигмунт Левицький встиг підготувати до видання велику книгу перекладів Антонича, і навіть намагався укласти договір з львівським видавництвом «Коменяр» на її тираж. Однак, за життя він це видання так і не побачив (хоча воно вийшло «піратським» способом). Книга цих перекладів вийшла лише в 2008 році, і стала безсумнівно цінною як для популяризації українського поета-авангардиста, так і для ознайомлення з його творчістю російськомовного читача. Особливої ​​поваги Зигмунт Левицький заслуговує за свій багаторічний подвижницьку працю і літературний внесок у кримську складову загальнонаціональної культури.

        Якщо говорити про міфологізації поета і його творчості, то слід зазначити, що Богдан-Ігор Антонич не виглядав як поет, а ним був.

        Після смерті він став ще й частиною легенди Львова, а нарекли його Поетом Атлантиди

- Землі (рідна йому Лемківщини), якої немає, тому, що Лемківський край зник з лиця землі в результаті його розділу між Польщею та СРСР і повного виселення лемків з рідних земель після Другої світової війни.

        Також доріг і зберігаємо в пам'яті літературної та культурної громадськості міста Армянська образ кримського (і це так!) Поета і перекладача Зигмунта Левицького.
  • Коментарі до книги [0]
<
<
Разом з цим завантажують:
  • Бажан Микола
  • Крип'якевич I. П.
  • Абчук Аврам. Біографія
  • Богдан -Ігор Антонич
  • Богдан -Ігор Антонич