Розділи сайту
Головні новини
Оголошено лауреатів Пулітцерівської премії-2019
Оголошено лауреатів Пулітцерівської премії-2019Одна з найбільш значущих премій США в галузі журналістики, літератури, музики і театру була вручені вчора в Колумбійському університеті в Нью-Йорку.
Дослідники назвали найпопулярніші жанри аудіокниг
Дослідники назвали найпопулярніші жанри аудіокнигЛюбителі літератури обирають новий формат споживання
Дослідники назвали найпопулярніші жанри аудіокниг.
Шарджа названа новою книжковою столицею світу
Шарджа названа новою книжковою столицею світуТретє за величиною місто в ОАЕ об'єднає любителів літератури в 2019 році.
Чому не можна говорити ясно?
Чому не можна говорити ясно?
У всі часи спілкування відіграє важливу роль в житті кожної людини. І умінням правильно і красиво спілкуватися володіє далеко не кожна людина. У більшості випадків категорично небажано говорити ясно. Цей призводить вашу розмову в холодну і байдуже стан по відношенню до співрозмовника. Багато хто може з цим не погодитися. Але давайте розберемо більш детально причину такої думки, і до чого може привести використання в розмові слова - «ясно».
10 корисних життєвих порад і їх наукове обгрунтування
10 корисних життєвих порад і їх наукове обгрунтуванняЯк часто нам доводиться боротися з самим собою! З спокусою, з емоціями, з лінню ... Ось десять психологічних секретів, які допоможуть вам краще зрозуміти самих себе і взяти своє життя під контроль. Ну а спеціально для тих, хто не вірить «у всю цю психологічну нісенітниця», до кожного раді наведено розгорнуте і переконливе наукове обгрунтування!
загрузка...

Скачати Іван Павлович Багряний

  • Розділ: Біографії |
Іван Павлович БагрянийІван Павлович Багряний, наст. прізвище Лозовяга або Лозовягін, укр. Іван Павлович Багряний
19 вересня ст. ст. або 2 жовтня н.ст. 1906, Охтирка, нині Сумська область - 25 серпень 1963, Новий Ульм, ФРН.
Український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч. Лауреат Шевченківської премії (1992, посмертно).
Народився в родині муляра. Отримав середню освіту, в 1920 р. вступив до слюсарну школу, потім в художньо-керамічну школу. Через україномовності та патріотичного настрою молодої людини, однолітки довгий час знущалися над ним і називали "мазепинцем", що, можливо, в майбутньому послужило причиною його зради СРСР і вступу в ОУН. У роки громадянської війни і на початку 1920-х рр.. перебував на радянській суспільно-політичній роботі, однак в 1925 р. виключений з комсомолу. Тоді ж починає займатися літературною діяльністю, входить до групи «МАРС», де зближується з Є. Плужником, Г. Косинкою, В. Підмогильним. Публікується в «Глобус», «Всесвіт», «Життя й революція», «Червоний шлях» та ін
У 1930 р. опубліковано роман у віршах «Скелька». Офіційною реакцією стала стаття А. Правдюка «Куркульськім шляхом» («куркульських дорогою» в журналі «Критика».
16 квітня 1932 заарештований у Харкові за звинуваченням в «проведенні контрреволюційної агітації» у своїх літературних творах, таких, як поема «Ave Maria», історичний роман «Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», соціальна сатира «Батіг». Провів 11 місяців в камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ОГПУ. 25 жовтня 1932 відправлений на 3 роки в спецпоселення на Далекий Схід. Безуспішно намагався втекти, термін продовжено на 3 роки, але відбувати його довелося вже в таборі БАМ. Точна дата повернення на батьківщину невідома, проте вже 16 червня 1938 був повторно заарештований і сидів у Харківській в'язниці УГБ-НКВД на Холодній горі. Багряному інкримінують участь або навіть керівництво націоналістичної контрреволюційної організацією. 1 квітня 1940 прийнято постанову, в якій зазначалося, що всі свідчення про контрреволюційну діяльність відносяться до 1928 - 1932 рр.., За що він уже був засуджений, а «... іншими відомостями про антирадянську діяльність Багряного-Лозовягін слідство не має».
Автобіографічні подробиці про п'ять років ув'язнення Багряний використовував в романі «Сад Гетсиманський».
Велика Вітчизняна війна застала письменника в Охтирці. Він став брати участь в українському національному підпільному русі, переїхав у Галичину. Працював в ОУН-івської референтурі пропаганди, писав пісні на національні теми, різні статті, малював агітаційні карикатури і плакати. Брав участь у створенні Української головної визвольної ради (УГВР), у розробці його програмних документів. У той же час продовжував займатися літературною діяльністю. У 1944 р. написав роман «Звіролови» (пізніше відомий як «Тигролови»), поему «Гуляй-Поле».
У 1945 р., ще до розгрому гітлерівських військ, Багряний емігрував до Німеччини по лінії ОУН.
Після війни написав брошуру «Чому я не хочу повертатіся до СРСР?» («Чому я не хочу повертатися до СРСР?"), Де виклав політичну декларацію від імені колишнього остарбайтера і військовополоненого. У памфлеті СРСР був представлений як «батьківщина-мачуха», що влаштувала геноцид проти власного народу. У 1948 р. Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП). З цього ж року і до самої смерті редагував газету «Українські вісті», де співпрацював з Ф. П. Пігідо. Очолював виконком Української національної ради, був заступником «президента УНР в еміграції» С. Витвицького.
Помер 25 серпня 1963, похований у м. Новий Ульм (Німеччина).
Бібліографія
Розповіді: «Етюд» (серпень 1921 р.), «Міщаночка» (Охтирка, 1924), «Мадонна» (Жмеринка, 1925), «Заєць» (Ялта, 1925), «Петро Каменяр» (Охтирка, 1925), « З оповідань старого рибалки »(1927),« В сутінках »(1927),« Пацан »(1928),« Рука »(1928), Збірка оповідань« Крокві над табором »(Харків, 1931), Тигролови.
Поеми: «Монголія» (1927), «Собачий бенкет» (Київ, 1928), «Вандея» (1928), «Ave Maria» (Харків, 1929), «Батіг» (1928-1930), «Ґутенберґ» (1928 -1930, зникла на початку 1930-тих років), сатиричність Епопея «Комета» (повністю не збереглася) (1928-1930), «Гуляй-Поле» (Тернопіль, 1944), сатиричність поема «Антон Біда - герой труда: повість про ДІ-ПІ »(Новий Ульм, 1947), Цукроварня (Поема про чотірьох),« меченосці ».
П'єси: «Бузок», «Генерал» (1944), «Морітурі» (1947).
Поетичні збірки: «У Поті чола» (1929) (заборонена цензурою), «До меж заказаних» (Київ, 1929), «Золотий бумеранґ» (1946), «Пісні» (авторські пісні І. Багряного різних років).
Романи: «Марево» (був заборонений цензурою), Роман у Віршах «Скелька» (Харків, 1930), «Тигролови» (Львів-Краків, 1944), «Люба» (1944) (знищений собственоручно), «Сад Гетсиманський» ( Новий Ульм, 1950), «Маруся Богуславка» - перша книга роману «Буйний вітер» (Мюнхен, 1957), «Людина біжить над прірвою» (посмертно, Новий Ульм - Нью-Йорк, 1965).
Повісті: «Огненне коло» (Новий Ульм, 1953), Повість-вертеп «Розгром» (1948).
Публіцистика: «Україна біля Тихого океану» (1944), «На новий шлях» (1946), Памфлет "Чому я не хочу вертаті на« родіну »?" (Інша назва «Чому я не хочу вертатісь до СРСР?") (1946 ), «Народження книги» (1956).
Твори для дітей: «Казка про лелек та Павлика-мандрівника» (1943), «Колискова» (1955), «Телефон» (1956)
  • Коментарі до книги [0]
<
<
Разом з цим завантажують:
  • Бажан Микола
  • Крип'якевич I. П.
  • Багряний І. Оповідання
  • Багряний І. Маруся Богуславка
  • Багряний І. Огненне коло