Розділи сайту
Головні новини
- Магія чисел: як дата твого народження визначає твою долю
- За законами нумерології в нашій даті народження закладено особливу кількість долі, яка визначає не тільки характер, а й шлях у житті. Ми дізналися, як його правильно розрахувати – і жити у гармонії із собою.
- Фонд Unchain Fund запустив банківську картку, на яку регулярно надсилає €25 для жінок та дітей.
- Фонд Unchain Fund запустив банківську картку, на яку регулярно надсилає €25 для жінок та дітей.
- Як подати заявку на компенсацію втраченого через війну житла?
- Отримати компенсацію за втрату житла через бойові дії тепер можна через мобільний додаток..
- Українські лікарі та психологи консультують безкоштовно та онлайн. Куди звертатися за допомогою
- Клініки, сервіси та платформи, які допоможуть подбати про фізичне здоров'я та ментальний стан
- Житло для біженців. Адреси, сайти, телефони, телеграм-канали, що допоможуть знайти притулок в Україні.
- Укрзалізниця вже кілька днів поспіль запускає додаткові потяги на Західну Україну зі Східної, щоб евакуювати мешканців із територій, де окупант веде агресивні бойові дії. Ось список контактів, які допоможуть виїхати з небезпечної території та знайти тимчасове житло на Західній Україні.
Книги українською » Українські народні казки » Безхвостий вовк
загрузка...
- Розділ: Українські народні казки
|
Один чоловік багато років складав гроші на коня. А як була вже немаленька купка, то пішов на базар і в якогось цигана купив собі кобилу.
У неділю взяв собі чоловік сопільчину, сів на кобильчину, їде на пасовисько, грає і приспівує:
— Ой, займу я сиву клячу
На підгірку пасти.
А вовки ся закрадають,
Хочуть її вкрасти.
Приїхав чоловік на кобильчині під ліс, спутав її і пустив на пашу. Сам став собі під дуба і на сопілці грає.
Аж тут з темного лісу виходить сірий вовк та й каже:
— Чоловіче, чоловіче, я дуже голодний і хочу тебе з’їсти.
А чоловік йому відповідає.
— Та як ти будеш мене їсти, коли я ще зі світом білим не прощався, ні не вмивався?
Вовк відповідає:
— Ну то добре. Попрощайся зі світом, вмийся, а вже тоді я тебе з’їм.
Став чоловік під дубом і думає, як біди спекатися. Як добре подумав, пішов до потоку вмиватися. Вмився і виламав собі доброго бука. Підходить до вовка та й каже:
— Я вже вмився, але не маю в що повтиратися.
Вовк повернувся до нього задом і каже:
— На, втирайся в мій хвіст, але швидко, бо я дуже голодний.
Чоловік втирається у хвіст, а тим часом намотує його на руку. Як намотав, тоді вовка буком по голові та по хребті. Вовк тікати, а той тримає і б’є. Як сірий шарпнувся, то хвіст лиш тріснув і залишився в господаревих руках.
Прибіг вовк до лісу і наробив там страшного крику. Всі вовки збіглися на його вереск. Як вчули, що сталося, то на своїй нараді вирішили розірвати чоловіка. Йдуть всі туди. А господар настрашився і виліз на дуба.
Збіглися вовки під дуба і радяться, як їм того чоловіка дістати. Безхвостий каже:
— Я стаю на самий низ, а ви всі один на другого і верхній стягне його на землю.
Роблять вовки таку живу вежу. Ще бракує одного вовка й вже чоловіка з’їдять. А чоловік бачить, що біда, і каже:
— Я бачу, що вже мені виходу немає, але коли б ще раз того куцого оцим патиком потягнув. Подайте його сюди!
А безхвостий подумав, що йдуть люди, і втік. Всі вовки попадали на купу, потовкалися і зі страху повтікали до лісу.
Чоловік швиденько зліз із дуба, сів на свою кобильчину, їде додому і співає:
— Гей, дав же я своїй клячі
Стебло сіна і стебло соломи.
Тепер гоню свою клячу
Додому поволі.
Пригнав та й жінці розповідає про свою пригоду. Жінка аж заплакала, як уявила, що вже нині могло чоловіка не бути.
— Більше я тебе, чоловіче, не пущу ту кобильчину пасти. Ти її ліпше продай, бо без неї обійдемось, а без тебе я нічого не вартую.
Лишився чоловік з жінкою, але вже без кобильчини. Був я в тому селі і бачив, що понині обоє господарюють.
У неділю взяв собі чоловік сопільчину, сів на кобильчину, їде на пасовисько, грає і приспівує:
— Ой, займу я сиву клячу
На підгірку пасти.
А вовки ся закрадають,
Хочуть її вкрасти.
Приїхав чоловік на кобильчині під ліс, спутав її і пустив на пашу. Сам став собі під дуба і на сопілці грає.
Аж тут з темного лісу виходить сірий вовк та й каже:
— Чоловіче, чоловіче, я дуже голодний і хочу тебе з’їсти.
А чоловік йому відповідає.
— Та як ти будеш мене їсти, коли я ще зі світом білим не прощався, ні не вмивався?
Вовк відповідає:
— Ну то добре. Попрощайся зі світом, вмийся, а вже тоді я тебе з’їм.
Став чоловік під дубом і думає, як біди спекатися. Як добре подумав, пішов до потоку вмиватися. Вмився і виламав собі доброго бука. Підходить до вовка та й каже:
— Я вже вмився, але не маю в що повтиратися.
Вовк повернувся до нього задом і каже:
— На, втирайся в мій хвіст, але швидко, бо я дуже голодний.
Чоловік втирається у хвіст, а тим часом намотує його на руку. Як намотав, тоді вовка буком по голові та по хребті. Вовк тікати, а той тримає і б’є. Як сірий шарпнувся, то хвіст лиш тріснув і залишився в господаревих руках.
Прибіг вовк до лісу і наробив там страшного крику. Всі вовки збіглися на його вереск. Як вчули, що сталося, то на своїй нараді вирішили розірвати чоловіка. Йдуть всі туди. А господар настрашився і виліз на дуба.
Збіглися вовки під дуба і радяться, як їм того чоловіка дістати. Безхвостий каже:
— Я стаю на самий низ, а ви всі один на другого і верхній стягне його на землю.
Роблять вовки таку живу вежу. Ще бракує одного вовка й вже чоловіка з’їдять. А чоловік бачить, що біда, і каже:
— Я бачу, що вже мені виходу немає, але коли б ще раз того куцого оцим патиком потягнув. Подайте його сюди!
А безхвостий подумав, що йдуть люди, і втік. Всі вовки попадали на купу, потовкалися і зі страху повтікали до лісу.
Чоловік швиденько зліз із дуба, сів на свою кобильчину, їде додому і співає:
— Гей, дав же я своїй клячі
Стебло сіна і стебло соломи.
Тепер гоню свою клячу
Додому поволі.
Пригнав та й жінці розповідає про свою пригоду. Жінка аж заплакала, як уявила, що вже нині могло чоловіка не бути.
— Більше я тебе, чоловіче, не пущу ту кобильчину пасти. Ти її ліпше продай, бо без неї обійдемось, а без тебе я нічого не вартую.
Лишився чоловік з жінкою, але вже без кобильчини. Був я в тому селі і бачив, що понині обоє господарюють.
- Коментарі до книги [0]
<
|
<
|