Володарем премії Семюела Джонсона став автор книги «Великий голод Мао»

У Лондоні оголошено переможця премії Семюела Джонсона, головної британської літературної премії за нон-фікшн: ним став автор книги «Великий голод Мао»


Голландець Френк Дікоттера, професор Гонконзького університету, автор уже дев'яти книг, що перевернули ставлення істориків до сучасного Китаю.

Заснована в 1998 році премія Семюела Джонсона спонсорується британським телеканалом ВВС4. Нагорода вручається за твори у галузі сучасної політики, історії, науки, спорту, подорожей, а також за біографії, автобіографії та праці з мистецтва, видані на території Великобританії англійською мовою. Свою назву премія отримала на честь знаменитого англійського есеїста, біографа, лексикографа і поета XVIII століття Семюела Джонсона.

Книга-переможець «Великий голод Мао» присвячена постаті Мао Цзедуна і Великому стрибка - економічній політиці, спрямованої на прискорення темпів виробництва. Для того щоб наздогнати і перегнати Великобританію за 15 років, Мао Цзедун провів реформу, що обернулася самої страшною катастрофою в історії країни - штучним голодом. У період між 1958-м і 1962 роками було знищено не менше 45 мільйонів життів простих громадян Китаю.

Френк Дікоттера, один з небагатьох іноземних істориків, допущених до недавно розсекречених китайським архівів, видав найбільш повне дослідження подій цього періоду китайської історії, досі мало відомого на Заході. Френк Дікоттера зазначив, що навіть в Китаї немає меморіалу, присвяченого загиблим в цей період китайської історії. Меморіалом їх пам'яті, по суті, стала книга «Великий голод Мао».

Книга, наповнена статистичними фактами, написана простою, доступною мовою і читається як справжній трилер. Одна з суддів, історик і письменник Аманда Вікері, коментуючи книгу Френка Дікоттера «Великий голод Мао», навіть придумала для неї нове слово «челюстьотвалівающая».

Цього року на участь у конкурсі премії Семюела Джонсона було подано 208 заявок, 18 книг увійшло в лонг-лист, з яких 6 було відібрано суддями в шорт-лист. Всі шість книг-номінантів на премію були воістину гідними суперниками: 900-сторінкове оповідання про німецький канцлері Бісмарку «Бісмарк: життя» Джонатана Стейнберга, біографія «Караваджо» Грема Діксона, в якій відомий художник постає перед читачем жорстоким дуелянтом; дослідження американської лоялістской діаспори «Вигнанці свободи» Майї Янасофф; портрет британських роялістів XVII століття Джона Стаббі, намальований у книзі «Нечестивці».

Бен Макінтайр, письменник і журналіст газети The Times, голова журі 13-го сезону премії, зауважив, що якщо одна з цих чудових книг точно заслуговує на перемогу, то інші абсолютно не заслуговують поразки. Оголошення переможця голова журі почав зі слів про те, що вся суддівська комісія вважає своїм обов'язком відзначити новаторство книги американського автора Майї Янасофф «Вигнанці свободи», в якій розповідається історія лоялістів, що програли в ході Війни за незалежність США. Суддівська комісія навіть спершу збиралася розділити нагороду між Френком Дікоттера і Майєю Янасофф.

Проте нагорода в 20 тисяч фунтів стерлінгів дісталася Френку Дікоттера за книгу «Великий голод Мао», іншим п'ятьом номінантам з шорт-листа буде виплачено по тисячі фунтів.

У 2010-му книга вже була названа книгою року журналами The Economist, BBC History Magazine, а також провідними британськими газетами The Independent, The Sunday Times, The London Evening Standard (двічі), The Telegraph, The New Statesman.

За словами Френка Дікоттера, він сподівався, що його праця виявиться в шорт-листі премії, але виграти не розраховував. «Опинитися в шорт-листі було для мене більш ніж достатньо», - скромним автор. До речі, книг своїх суперників Френк Дікоттера ще не читав, але нещодавно купив «Бісмарк: життя» Джонатана Стейнберга і «Вигнанці свободи» Майї Янасофф. Обстеживши обидві книги, прийшов до висновку, що нагорода повинна дістатися автору біографії Бісмарка.

Тепер, після оголошення переможця премії, письменник з упевненістю заявляє, що прочитає всі п'ять книг, відібрані в шорт-лист.

Незважаючи на те що фінансові плани переможця так і залишилися туманні, Дікоттера охоче поділився своїми творчими планами. Він уже кілька місяців працює над продовженням книги, яке охоплюватиме часовий період, що передує описаному в книзі «Великий голод Мао». Коли Френк Дікоттера зацікавився цим періодом китайської історії, він розраховував зібрати матеріал для статті, можливо серії статей, але матеріалу виявилося достатньо для цілої книги, робота над якою зайняла чотири роки. Успіх книги підштовхнув автора до ідеї про написання пріквела.

Ймовірно, плануючи свою чергову поїздку в Китай, Френк Дікоттера на закінчення своїй вдячній промові звернувся до уряду Китаю. За волею випадку церемонія вручення премії Семюела Джонсона проходила в будівлі, розташованій прямо навпроти посольства Китайської Народної Республіки. Френк Дікоттера попросив китайська влада розглядати це як чистий збіг.

На даний момент книга «Великий голод Мао», опублікована у Великобританії у вересні 2010 року, вже переведена на 9 мов, включаючи китайський. «Перекладу на російську мову поки немає, як і немає зацікавленого видавця», - поскаржився Френк Дікоттера. «Я б дуже хотів, щоб книгу перевели на російську мову. Історія Радянського Союзу дуже важлива для розуміння історії Китаю ». До речі, переможець трохи говорить російською, який він вивчав протягом чотирьох років в університеті. Знання російської мови, за його словами, дуже допомогло йому під час поїздки в Китай.