Розділи сайту
Головні новини
Магія чисел: як дата твого народження визначає твою долю
За законами нумерології в нашій даті народження закладено особливу кількість долі, яка визначає не тільки характер, а й шлях у житті. Ми дізналися, як його правильно розрахувати – і жити у гармонії із собою.
Фонд Unchain Fund запустив банківську картку, на яку регулярно надсилає €25 для жінок та дітей.
Фонд Unchain Fund запустив банківську картку, на яку регулярно надсилає €25 для жінок та дітей.
Як подати заявку на компенсацію втраченого через війну житла?
Отримати компенсацію за втрату житла через бойові дії тепер можна через мобільний додаток..
Українські лікарі та психологи консультують безкоштовно та онлайн. Куди звертатися за допомогою
Клініки, сервіси та платформи, які допоможуть подбати про фізичне здоров'я та ментальний стан
Житло для біженців. Адреси, сайти, телефони, телеграм-канали, що допоможуть знайти притулок в Україні.
Укрзалізниця вже кілька днів поспіль запускає додаткові потяги на Західну Україну зі Східної, щоб евакуювати мешканців із територій, де окупант веде агресивні бойові дії. Ось список контактів, які допоможуть виїхати з небезпечної території та знайти тимчасове житло на Західній Україні.
Авторизація
Найпопулярніші книги

загрузка...

Скачати Щастя

Повідомити про помилку
  • Розділ: Українські народні казки |
ЩастяЖив в одному селі Іван-чарівник. Був він добрим господарем, і грошей мав багато. І мав він єдиного сина Гриня. Як той син підріс, батько його вженив. І жив вже Гринь зі жінкою пару літ, і мали вони троє діточок. Але одного разу Іван-чарівник розлютився і каже до сина:

— Гриню, бери собі жінку і йди у світ, аби я тебе більше не видів.

І Гринь узяв жінку, діти, запряг коня мізерного у віз, і поїхали, їдуть вони, переїхали кілька сіл і здибають у рові песика, що з него аж шерсть облізла, і бідне песеня кавчало у рові. Жінка каже до Гриня:

— Чоловіче, візьмім того песика, нехай буде з нами.

А той песик — то було їхнє щастя.

І взяли того песика, їдуть далі. От приїхали аж на десяте село і просяться на ніч. Вийшов війт і питає, що вони за одні. Гринь розказав, звідки, і що отець вигнав його і нічого йому не дав.

— Іду шукати пристановиська, — каже до війта.

А війт єму розказує:

— Тутки в нашім селі є одне господарство, де всі повмирали, і нема нікого. Іди на те господарство і доробляйся.

І сів Гринь на тім господарстві і зачав ся доробляти. Пес росте, худобу вже має, і за пару літ так ся доробив, що мав всього подостатком. Він побудував собі нову хату, і добре йому велося. А той пес був в нього за пастуха, пас худобу. Пожене худобу, напасе і назад прижене, таку гладку, що аж любо було дивитися.

Десь через кілька років приїхали з того села, звідки Гринь був родом, фіри зі збіжжям. Та й просяться на ніч. Вийшов Гринь на вулицю і пізнав тих людей, що вони з його села. Просить їх до своєї хати:

— Люди, їдьте до мене, я вас переночую.

Ті позаїздили, повипрягали коні, позаводили до стайні. Гринь дав усім коням по чвертці оброку.

— А ви, люди, свій обрік і сіно зіставте на дальшу дорогу.

Зайшли до хати, Гринь дав їм вечеряти і розпитується:

— А звідки ви, люди?

— З того і того села.

— А чи живе ще в вашім селі господар Іван-чарівник і як йому ся поводить?

— Та ще живе і добре йому ся поводить.

Та й тоді Гринь признався, що він за їден.

— Я, — каже, — був одинаком у мого батька, і батько мене вигнав з жінкою і дітьми, то я прийшов аж сюди і сів на тім господарстві. Господь Бог мені допоміг, що я доробився маєтку. Отже, прошу вас, люди, як вернетеся назад, зайдіть до мого батька і поклоніться до нього від мене, скажіть, хай прийде до мене в гостину.

Минув рік. Приїздить батько з матір’ю в гостину до Гриня. Привіталися красно, як Бог приказав. Дивується батько, що таке всюди красне господарство, і стільки всього є.

Аж тут приганяє пес худобу з пасовиська. Як батько зувидів того пса, то зараз спізнав, що то синове щастя. Та й каже до сина:

— Сину мій любий, забий того пса, бо як не заб’єш, то я зараз вмру тут, в твоїй хаті.

— Гринь рад не рад, забив пса. Як йно худоба зувиділа, що пес лежить неживий, поприбігала вся до него, ричить, плаче за своїм пастухом. І Гриневи ся жаль зробило, і собі заплакав. Слези єму ся покотили з очей. А худоба зачала пса лизати, цілком єго злизала, тільки ся кості зістали. Та й Гринь позбирав кості з пса і поховав їх у могилу.

А батько від’їздить додому і каже:

— Сину, я до тебе приїду аж за рік у гостину.

І поїхав.

А худоба злизала з пса все щастя на себе, і знов є так, як було.

Як минув рік, батько приїздить до Гриня другий раз у гостину. Приїхав на подвір’я, дивиться: а по подвір’ю ходить ялівка така красна. Гладка... І батько пізнав, що та ялівка злизала з пса найбільше щастя. Каже до сина:

— Сину, заріж ту ялівку. Хай жінка зварить з неї утробу, і я з’їм. Бо як не заріжеш і не даси мені з’їсти, то зараз умру.

Син не хотів різати ялівки, але як батько взявся просити, то мусив зарізати. Але жінка, як в кухні варила, то дала покуштувати дітям, і сама покуштувала. А решта, що зісталося, занесла старому чарівникові. А він каже:

— То не вся утроба, хто то з’їв?

А невістка зі злостию і жалем відказує:

— Я не їла і не виділа, аби хто їв. Поставила-м, то беріть, їжте! То чарівник з’їв і поїхав додому.

І знов за рік приїздить батько до сина. Як приїхав, то пізнав, що невістка з дітьми з’їли з теї ялівки щастя. Але він вже не міг казати синові, щоби різав жінку і діти. То й поїхав назад додому. Ще кавалок зістало єму доїхати, як за серце єго стиснуло, що не зміг синові відобрати щастя... І скрипирував у дорозі.
  • Коментарі до книги [0]
<
<
Разом з цим завантажують:
  • Казка - Золотий птах
  • Казка - Іван мужичий син
  • Казка - Золотий птах і морська царівна
  • Казка про Бову Королевича
  • Ох!