Скачати Казка про Кощія Безсмертного

В одного царя був син на ім’я Іван-царевич. Ріс він як з води. На сьомий рік був уже справжнім богатирем. Попросив у батька й матері прощення, сів на доброго богатирського коня і поїхав Їхав, їхав, заїхав в якесь царство, віддав свого коня доглядати, а сам піхотинцем пішов по городу погулять.

Іде і дивиться — що за чудо? Коло дерева прив’язаний чоловік, і кожний, хто проходить повз нього, бере лозину і б’є його. Іван-царевич підходить і питається:

— Що це за чоловік, чого він тут прив’язаний і за що ви його б’єте?

А люди:

— Це в нас такий закон: хто заборгував в казну і до строку не виплатив, то його так карають.

Іван-царевич запитує:

— А скільки заборгував?

— Десять тисяч.

Івану-царевичу стало жаль того чоловіка, і він сказав:

— Одв’яжіть його, я заплачу за нього. А люди кажуть:

— От ми забули тобі сказать: хто за нього заплатить, у того Кощій Безсмертний жінку вкраде.

Іван-царевич подумав, подумав: «У мене жінки нема, що він у мене вкраде», витяг, заплатив гроші і пішов далі.

А той чоловік, як тільки його одв’язали, почав бігти і кричать:

— Стій, Іван-царевич, стій, Іван-царевич! За те, що ти мене викупив, я тобі оддячу.

— Чим же ти мені оддячиш?

А він:

— Я знаю, куди ти їдеш, ти без мене задуманого не зробиш. Ти ідеш шукать наречену, без мене ти її не знайдеш, а я поможу тобі. Дав ти за мене десять тисяч, то купи мені ще й коня, поїдем удвох.

Іван-царевич питає:

— А як же тебе звуть?

— Булат-молодець.

Купив Іван-царевич Булатові коня, сіли вони і поїхали.

А Булат-молодець знав, що в одного царя є дочка красуня і замкнена вона в високій башті на сім замків і на землю зовсім не сходить.

Булат-молодець, як-то раніше була розрив-трава чудодійна, мав ту траву і пішов до царівни попереду, переговорив із царівною, чи вона піде за Івана-царевича, а потім вернувся, узяв траву, усі замки одімкнув, царівну викрав, сіли на коні і почали тікать. Тікали, поки насунула ніч.

На ніч стали відпочивати. Булат-молодець і говорить:

— Я ляжу спочину до півночі, а з півночі ти ляжеш спочивать, а я стерегтиму.

Ще північ не прийшла, як Іван-царевич розбудив Булата-молодця і плаче. Булат-молодець схопивсь:

— Що таке?

— Нема нареченої. Я задрімав, а Кощій Безсмертний прийшов і її вкрав.

— Я говорив, стережи пильно. Це нічия більш робота, як Кощія Безсмертного. Вернімось назад шукати його.

Сіли на коні Іван-царевич і Булат-молодець і поїхали. Їхали, їхали, дивляться — пасеться сила-силенна худоби. Питається Іван-царевич Булата-молодця:

— Чия це худоба?

Булат-молодець відповідає:

— Це худоба Кощія Безсмертного.

А Булат-молодець усе знав: у тому табуні була одна коза, котру царівна доїла і її молоком умивалась.

Взяли Іван-царевич і Булат-молодець та й убили Кощієвих пастухів, вдяглись у їхню одежу і погнали худобу до Кощія Безсмертного. Тільки пригнали, вискочила царівнина служанка, здоїла козу і понесла молоко царівні умиватися. Коли служанка доїла козу, Булат-молодець узяв і укинув у дійницю перстень, який подарувала Івану-царевичу царівна.

Приносить та служанка молоко і говорить царівні:

— Щось наші пастухи вже сьогодні веселі, стали зо мною шуткувати і вкинули в молоко перстень.

Царівна наче здогадалась і закричала:

— Дай сюди молоко, я сама проціджу!

Процідила, як глянула, а то перстень той, що вона подарувала Івану-царевичу.

— Біжи, — сказала вона служниці, — і поклич їх сюди!

«Пастухи» прийшли, царівна їх впізнала і стала питать:

— Як ви сюди забрели?

— Тебе шукали. Як бачиш, і під землею найдем. А де ж Кощій?

— Десь полетів по світу.

Вони її просять:

— Як він прилетить, випитай у його гарненько, де його смерть.

Царівна каже:

— Добре. Пристану до нього гарненько, все випитаю.

Як прилетів Кощій Безсмертний, царівна стала його випитувати.

— Який ти сильний, нікого не боїшся, де ж твоя смерть?

А Кощій відповідає:

— Ніхто ще в світі мою смерть не находив і не найде, ніхто мене не вб’є. А смерть моя на морі-океані, на острові Діяні. На тім острові є дуб, а під тим дубом скриня, а в тій скрині заєць, у зайці качка, а в качці яйце, у тому яйці моя смерть.

На другий день приїхав Іван-царевич і Булат-молодець, а царівна й розказала їм, де Кощієва смерть. Сіли вони на добрих коней і поїхали шукать Кощієву смерть. Їхали вони, їхали, поїли весь харч, заголодували. Дивляться — біжить собака. Булат-молодець і каже:

— Уб’ю цю собаку, та з’їмо її.

А собака просить людським голосом:

— Не вбивай мене, добрий молодець, я тобі в пригоді стану.

Їдуть далі, на дереві сидить орлиця. Булат-молодець каже:

— Уб’ю я цю орлицю, з’їмо її.

Орлиця йому:

— Не вбивай мене, добрий молодець, я тобі в пригоді стану.

Дійшли до самого берега, на березі лізе рак. Булат-молодець говорить:

— Давай хоч цього рака з’їмо.

Рак йому:

— Не їжте мене, добрі молодці, з мене толку мало, а лучче я вам у великій пригоді стану.

Покинули вони й рака. Дивляться — пливуть рибалки. Булат-молодець почав гукати: «Перевезіть нас на острів!»

Рибалки взяли їх обох і перевезли.

Ідуть Іван-царевич і Булат-молодець по острову і бачать — недалеко росте міцний дуб. Булат-молодець схопив і одним махом вирвав дуб із корінням.

Глянув, а внизу скриня. Булат-молодець дістав скриню, зірвав віко, а зі скринці вискочив заєць і побіг. Іван-царевич як крикне:

— От коб це була собака, вона б зловила зайця.

Не встиг крикнуть, коли та сама собака, що вони її не вбили, вже спіймала і несе в зубах зайця.

Булат-молодець схопив, розірвав зайця, а з зайця вилетіла качка і полетіла під небеса.

Іван-царевич каже:

— От якби оце була та орлиця...

Дивляться — а орлиця вже несе качку.

Булат-молодець схопив її, розірвав надвоє, а з качки вилетіло яйце і покотилося в море.

Іван-царевич говорить:

— От щоб був той рак, ми б дістали яйце з моря.

Глянули — а той рак уже котить яйце.

Схопив Булат-молодець яйце, поклав у кишеню, і стали вони знов рибалок гукать, щоб перевезти їх до берега. Ті перевезли.

Сіли вони на коней і поскакали до Кощієвої хати. Приходять, а Кощій якраз дома походжає і хвалиться своєю силою синові.

А ці підкралися та:

— Ти, хвалько, думав, що твою смерть ніхто не знайде?! Та тільки цок! Тим яйцем Кощієві по лобі, а він перекинувся і здох.

Забрали вони царівну і давай тікать. Їхали вони, їхали, поки застала їх ніч. Булат-молодець говорить царевичу:

— Лягайте ви спочиньте, а я стерегтиму.

Вже хилило так до півночі, прилітають три голубки. Вдарились об землю, поробились красунями (а то були Кощієві сестри) і почали говорить:

— Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали невісточку царівну, не буде і вам добра: як приїде Іван-царевич додому, схоче похвалитися цареві своїм добрим конем, котрим він усе їздив, кінь вирветься і вб’є Івана-царевича. А хто це чує і скаже, той по коліна кам’яним зробиться.

Сказали, перевернулись знов голубками і полетіли.

Іван-царевич і Булат-молодець рано встали і рушили в дальню дорогу. Їхали-їхали, поки не застала їх темна ніч. На другу ніч Булат-молодець каже:

— Лягайте спочивать, я знову стерегти буду.

І знов, як опівночі, прилітають ті самі три голубки. Вдарились об землю, поробились красунями і говорять:

— Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра. Приїде Іван-царевич додому, схоче похвалитися цареві своєю коровою, з котрої змалечку молоко їв, корова вирветься і заколе Івана-царевича. А хто це чує і скаже, той по пояс кам’яним стане.

Сказали, перекинулись голубками і полетіли.

На третій ранок Іван-царевич і Булат-молодець знов їдуть далі. Захопила їх і третя ніч. Булат-молодець каже:

— Лягайте спочивать, а я стерегтиму.

Знов так, як опівночі, прилітають ті самі три голубки. Ударились об землю, зробились красунями і говорять:

— Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра: приїде Іван-царевич додому, схоче похвалитися цареві своєю собачкою, з котрою все змалечку гуляв, собачка сказиться і порве Івана-царевича. А хто це чує і скаже, той весь кам’яним стане.

На четвертий день вони вже вдома. Спершу Іван-царевич хоче похвалитися цареві своїм конем:

— Давай я покажу тобі свого коня, на якому я змалечку їздив.

Вивели коня, кінь як скоче, аркан порвав і прямо на Івана-царевича. А Булат-молодець як побачив, вихопив шаблю і зарубав коня. Врятував Івана-царевича від вірної смерті — задавив би кінь.

Іван-царевич не зна, що той порятував, і дуже розсердився на Булата-молодця.

Другого дня Іван-царевич хоче цареві похвалитися своєю коровою, яка змалечку давала йому молоко. Корова порвала аркан, заревіла і наставила роги прямо на Івана-царевича.

Булат-молодець вихопив шаблю, зарубав і корову.

Ще більше розсердився Іван-царевич, насилу його царівна вгамувала.

На третій день хоче Іван-царевич похвалитися цареві своєю собакою.

Вивели собаку, а вона вирвалась і роззявила пащу прямо на Івана-царевича.

Булат-молодець вихопив шаблю і перерубав надвоє собаку.

Іван-царевич розлютився, вирвався від своєї царівни і закричав:

— Наказую стратити Булата-молодця! А Булат-молодець і говорить:

— Чим ти маєш мене карати, лучче я сам помру, стій — розкажу тобі всю правду. Як ви перву ніч спочивали, а я стеріг вас, налетіли голубками Кощієві сестри і сказали: «За те, що ви убили нашого брата і забрали нашу невісточку, не буде вам добра: як тільки схоче Іван-царевич дома похвалитися своїм конем, кінь одірветься і уб’є його...»

Тільки те вимовив Булат-молодець, і зразу зробивсь по коліна кам’яним. А сам далі продовжує:

— На другу ніч, як ви спочивали, а я стеріг вас, ті Кощієві сестри знов прилетіли і сказали: «Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра: як тільки схоче Іван-царевич дома цареві похвалитися своєю коровою, від якої змалечку молоко пив, корова одірветься і заколе його...»

Тільки те промовив і враз став по пояс кам’яним. Побачила те царівна і почала гірко плакати, а Іван-царевич закричав:

— Буде, буде, я тобі все прощаю! А Булат-молодець говорить:

— Що мені за користь жити тепер по пояс кам’яним, лучче я все розкажу.

І продовжує:

— На третю ніч, коли ви спочивали, а я стеріг вас, знову прилетіли ті Кощієві сестри і сказали: «Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра: як схоче дома Іван-царевич похвалитися цареві своєю собачкою, собака сказиться і порве його...» — Тільки те промовив і враз закам’янів весь, нема Булата-молодця.

Тужили-тужили, плакали-плакали Іван-царевич з царівною за Булатом-молодцем, ну, що робить? Нема вже його.

Живуть рік, живуть другий. Народилось у них двоє дітей. Одного разу приходить Іван-царевич до закам’янілого Булата-молоця і починає плакать. А камінь говорить:

— Що ти коло мене заводиш? Мені й так тяжко, а ти ще коло мене плачеш. Якщо тобі мене жалко, скажи тільки по правді, якщо хочеш, щоб я ожив, я тобі скажу ліки.

Іван-царевич говорить:

— Скажи, усе зроблю!

Камінь йому:

— Іди заріж своїх дітей і кров’ю мене помаж, я враз оживу. Іван-царевич, щоб царівна не знала, порізав дітей, помазав кров’ю камінь і, як тільки помазав, з того каменя ожив Булат-молодець і вийшов такий, як і раніше був.

Покликав Іван-царевич царівну і стали радіти. А Іван-царевич і радіє і печалиться — нема ж дітей, порізав. Що ж буде, як царівна взнає?

А Булат-молодець вгадав, що дума Іван-царевич, та й каже:

— Не журись, Іван-царевич, підем, і побачите ваших діток.

Іван-царевич завмер од страху, дума: «Що ж то буде — діти неживі?»

Царівна побігла попереду, а Іван-царевич з Булатом-молодцем позаду ідуть.

Тільки одчинили двері, а діти гойдаються в люльках живі-здорові, як нічого їм і не було.

Так царівна і не взнала, якими ліками Іван-царевич оживив Булата-молодця.

Всі раділи, веселились, гуляли, мед-вино кружляли. І я там сидів, горілку пив, по вусах текла, а в роті не була.