Розділи сайту
Головні новини
Магія чисел: як дата твого народження визначає твою долю
За законами нумерології в нашій даті народження закладено особливу кількість долі, яка визначає не тільки характер, а й шлях у житті. Ми дізналися, як його правильно розрахувати – і жити у гармонії із собою.
Фонд Unchain Fund запустив банківську картку, на яку регулярно надсилає €25 для жінок та дітей.
Фонд Unchain Fund запустив банківську картку, на яку регулярно надсилає €25 для жінок та дітей.
Як подати заявку на компенсацію втраченого через війну житла?
Отримати компенсацію за втрату житла через бойові дії тепер можна через мобільний додаток..
Українські лікарі та психологи консультують безкоштовно та онлайн. Куди звертатися за допомогою
Клініки, сервіси та платформи, які допоможуть подбати про фізичне здоров'я та ментальний стан
Житло для біженців. Адреси, сайти, телефони, телеграм-канали, що допоможуть знайти притулок в Україні.
Укрзалізниця вже кілька днів поспіль запускає додаткові потяги на Західну Україну зі Східної, щоб евакуювати мешканців із територій, де окупант веде агресивні бойові дії. Ось список контактів, які допоможуть виїхати з небезпечної території та знайти тимчасове житло на Західній Україні.
Авторизація
Найпопулярніші книги

загрузка...

Скачати Казка - Вірний пес

Повідомити про помилку
  • Розділ: Українські народні казки |
Казка - Вірний пес
В єдного господаря був дуже вірний пес і добре пантрував господарство; через цілі ночі гавкав, і за то йому добре їсти давали.

Єдного вечора, як прийшов до своєї буди та й ліг, чує — хтось іде дорогов. Він встав та й біжить до брами. Вибігає за браму, дивиться — а то вовк.

Пес каже:

— А ти чого тут до села заблукав?

Вовк каже:

— Я іду до твого господаря, бо його вівці були на пасовиську і запрошували мене до себе в гості. Я пішов додому, зібрався та й тепер іду.

А пес до вовка каже:

— Мені ся здає, що вони ся нині не лагодили, то ти зачекай тут, а я їм скажу, що ти йдеш, аби ся пририхтували добре.

І побіг пес до овець та й каже:

— Знаєте ви о тім, що вовк іде до вас у гості?

А вівці кажуть, що не знають. А там був один великий, уже старий баран та й каже:

— Най приведе до мене.

Та й пес узяв і побіг і каже до вовка:

— Ходи.

Приходять перед хлівець, а пес каже до вовка:

— Гайд, лізь крізь віконце.

Вовк зачав лізти до хліва і вже наполовині як у хліві, так і надворі. Та й тогди пес загарчав і злапав за хвіст, а баран розбігся від другої стіни та й бухнув свойов головов у вовкову голову. А вовк назад вилетів крізь віконце надвір і каже до пса:

— Е, ти, неборе, мене притримав.

А пес каже:

— Та де?! Я тебе підсаджував! Ти не маєш кріпкості, аби-с через таку низьку стіну перескочив, але ж треба мене пересаджувати.

Каже вовк псові:

— Ти лізь уперед, а я буду за тобов.

Та й пес як наставився, так перескочив крізь віконце та й став собі коло вікна. А відтак зачав вовк драпанитися по стіні, і наколи перехилив голову до хліва, пес злапав його за вухо та й тримає. Баран розбігся і зачав бити вовка, а вовк зарів та й пішов собі за браму. Відтак вибігає за ним пес та й каже:

— Чому не йдеш, як тебе кликали?

А вовк каже:

— А, та ти мудрий!.. Ти тримав мене, а вівці били.

— А пес каже:

— Та де я тебе тримав?! Я тяг до середини.

А вовк устав та й каже:

— Чекай, ще я тебе десь злапаю! — та й взяв та й пішов.

Відтак єдного разу виїхав господар в поле орати, та й пес за ним пішов. Але пес шукав за мишами та й забіг аж під ліс. Дивиться — вовк іде. А пес каже до него:

— Ходи тепер до мене в гості, то я тебе ліпше прийму, як вівці.

А вовк каже:

— Е, то буде, як я ся забавив у овець! Ходи ти до мене.

А пес каже:

— То я мушу піти сказати господареві, що я йду на забаву, а не, то ти ходи зо мнов, там мій господар оре, та й я йому скажу, та й підем оба.

А вовк каже:

— Та я там не буду мати де ся сховати від господаря.

А пес каже:

— Ходи, там є господарів сардак, та й сховаєшся, а я піду йому сказати, що йду на забаву.

Вовк лізе під сардак, а пес каже:

— Пхай передні лапи в один рукав, а задні — в другий, та й ніхто не буде видіти, що ти тут їш.

А сам побіг до господаря та й каже, що є під сардаком той самий вовк, що приходив до овець. Господар прийшов до дороги з плугом, обернув, запустив плуг до борозни, відчіпає орчик від плуга та й каже до пса:

— Як ідеш на забаву, то не надовго.

Взяв орчик до рук, і пес злапав вовка за задні ноги, а господар б’є. Якось вдарив по ногах та й вломив му єдну ногу. Але як зачало дуже вовка боліти, роздер сардак та й ледве втік. Та й так ся з псом забавили.

Єдного разу в неділю файно сонце гріє, а пес каже до господаря, що піде собі трохи в поле подивитися. А господар каже:

— То йди.

Та й пес побіг. Оббіг поле вже всюди та й прийшов знов аж під ліс. А той вовк шкутильгає та й дивиться на пса, що аже пес має файний гайштук, що йому господар купив за то, що він йому добре пильнує господарства. І вовк уже не хоче приступати близько, бо боїться його. А пес питається вовка:

— Чому не приступаєш ближче до мене?

А вовк каже:

— Та як до тебе приступати, коли ти уже зістав війтом у селі, маєш зверхність, можеш мене набити.

А пес каже:

— Ходи, не бійся.

А вовк каже:

— Ая, аби-с ще так мене бив, як тогди з господарем своїм?

І вовк обернувся і назад побіг у ліс, а пес помалу пішов собі попід ліс окопом. Дивиться, а з ліса біжить корова. А пес питається її:

— Чо ти так, моргулько, тікаєш?

А корова каже:

— От набіг якийсь вовк та й хотів мене розбити, а я ся його напудила та й тікаю.

А пес каже:

— Ану вернися там, я ся подивлю, який то вовк.

І корова вертається, а пес іде з нею таки на то місце, де вона ся пасла. Прийшли вони близько, і сказав пес до корови:

— На тобі мій гайштук, бо вовк буде так мене ся бояти з гайштуком.

Взяв здоймив з себе гайштук і заложив корові на ріг. Приходить ближче д вовкові та й кличе до себе. А вовк не хоче приступити.

Пес каже:

— Не бійся мене, я вже ласку утратив у свого господаря, дивися, що вже і минтиля не маю — гайштука. Я уже буду з тобов тепер, та возьмім розбиймо тоту корову оба, та й ти будеш їсти м’ясо, а я буду кості обгризати.

І вовк кинувся на корову. Пес вовка злапав за хвіст, а корова обернулася і пробила вовка рогом. І він втік у ліс, уже вилизується, що його болить. А пес з коровов пішли собі додому!

Прийшли вже в село, а пес каже:

— Дай мені гайштук мій, бо я так не прийду перед свого господаря.

— А корова не хоче йому дати, каже, що він їй подарував.

А пес каже:

— Як не хоч дати мені по добрій волі, то я тебе буду позивати.

І запізвав її до старого коня, що вже через ціле своє життя возив тому господареві воду. За пару днів дістали фирлядунки і пішли обоє на термін. Прийшли. Почитав їх. І пес розказав, як він оборонив корову від смерті. А кінь став та й думає над тим та й каже до корови:

— То таке, корово! Якби не пес, то би давно нас вовки з’їли. А гайштук йому маєш віддати, бо то тільки його заслуги.

І корова віддала йому гайштук, перепросила його, а за кару мала йому давати через цілу зиму по дві літри молока.
  • Коментарі до книги [0]
<
<
Разом з цим завантажують:
  • Казка про Пливунчика
  • Казка - Золотий птах
  • Казка - Золотий птах і морська царівна
  • Казка - Котигорошко
  • Про вірного товариша