Скачати Як Антикорупційне бюро можна використовувати для тиску на нардепів

Скільки повинні в Україні заробляти держчиновники і нардепи? З точки зору простого обивателя, вони і так обходяться вітчизняному платникові податків дорого, тому громадськість дуже болісно реагує на різні спроби підвищити законодавцям і бюрократам зарплату.


Можна хоча б згадати нападки на М. Найєма, який заявив, що в столиці не можна прожити за нинішню депутатську зарплату. Минулої осені тоді ще кандидат у ВРУ обурювався: "Не подобається Вам такий депутат, тоді живіть з злодіями і олігархами. Вони можуть і без зарплати".

Минулого місяця 180 депутатів отримали грошову компенсацію з держбюджету на оренду житла або ж з'їм номера в готелі. Серед них виявилися зовсім небідні парламентарії. Але біда в тому, що, крім морального презирства, їм не інкрімініруешь нічого. Таким чином, нардеп, який отримує 4,5 тисячі гривень на один місяць, дуже дорого обходиться громадянам. Це ж стосується і держчиновників. Скільки б не ловили різних хабарників, при зарплаті всього лише в дві тисячі гривень все одно продовжать брати хабарі. Або ж неякісно працювати.
Нещодавно скандалу наробив відмова від свого мандата представника "Самопомочі" А. Мірошника. ЗМІ зняли в залі ВРУ його смс з приводу відпустки на далеких Мальдівах загальною вартістю більше 10 тисяч євро. Мірошник є секретарем комітету ВРУ з питань інвалідів та ветеранів, тобто найбільш незахищених, і тут - дорогий відпочинок. У підсумку Мірошник відповів критикам: "Я вважаю, що саме бідний політик багату Україну не побудує. Тим більше її ніяк не збудують політики, вдає бідними". Так званий "Мірошнікгейт" створив справжній прецедент в ВРУ, адже у більшості депутатів є й інші доходи, про які вони нікому не говорять.

Якраз подібними випадками буде займатися НАБ (спеціальне Національне антикорупційне бюро). Поки воно лише на папері, але у нього є глава - А. Ситник. У кращому випадку вищевказаний НАБ запрацює лише до осені, так що у влади до того часу є можливість якось більш по-хитрому переписати власність на інших. Але їх головна проблема в тому, що іноді така їх спритність стає попросту надбанням громадськості. Тому в поточному році можна очікувати масового паломництва парламентаріїв на недорогі українські курорти.
Багатьох сильно обурювали декларації нардепів за минулий рік. Але тоді вони не мали ще мандатів. Витрати слуг народу в нинішньому році вже перебувають під пильним оком Наба. Якщо умовно говорити, то в декларації депутата за 2015 вказана повинна бути парламентська зарплата в приблизно 60 тис. Гривень, решта буде ретельно перевірятися. У тому числі і отримані заробітки родичів, можливий лівий дохід. І ось тут виникає величезна проблема: нардепи стають залежними.

НАБ може зловити на гачок 300 депутатів.

Умовно кажучи, парламентарій з'являється в залі ВРУ в новому костюмі добре відомого бренду - відразу ставиться питання: за які гроші купив? Навіть якщо за кордоном в офіційному відрядженні. Тому й держчиновникам, і депутатам, доведеться або займатися тільки дозволеним законом заробітком - писати книги, читати лекції за гонорари або ходити на допити до Ситнику. З точки зору простого обивателя, це буде справедливо виглядати, але є один важливий мінус - немає гарантії, що закон буде все-таки один для всіх. Як показує історія з так і не відбувся зняттям офіційної депутатської недоторканності з 7 депутатів, серед "мічених" не виявилося жодного члена пропрезидентської політфракціі, а це дивно.
Таким чином, є небезпека, що НАБ попросту перетвориться не в орган з ведення боротьби з корупцією, а явно в дубину для незгодних. Багато в свій час говорили про введення в країні імперативного мандату, щоб не допускати "тушкування". Сьогодні пропонується більш ефективний спосіб утримувати депутатів у фракції: страх викриття різних нетрудових доходів. Але комусь все-таки вдасться бути невидимкою для Наба, а при цьому комусь - ні.

Проблему посилює інший момент - депутати можуть офіційно стати "доторканними". Проти зняття існуючої недоторканності виступає досить багато парламентаріїв, причому не з "Оппоблока", а якраз саме позафракційних. Їх позиція зовсім не входити в одну з політфракцій і не зв'язувати себе різними партійними зобов'язаннями зрозуміла. Тим більше законом це не забороняється. Тепер вони дуже остерігаються, що при необхідності держвладу через НАБ зможе на них тиснути. Не тому, що вони якісь корупціонери, а щоб їх змусити так голосувати, як накажуть.
Який тут вихід? По-перше, закон бути повинен один для всіх. Як забезпечити це - питання. Тут треба діяти за лекалами Лі Куан Ю - справжнього батька сінгапурського дива: "Посади трьох друзів. Ти добре знаєш, за що, і вони знають, за що". Якщо простіше говорити, то треба починати з найближчих соратників, і народ в благі наміри повірить. По-друге, якщо починати своїх бити, щоб чужі боялися, то тоді треба було формувати певні політсили, представлені у ВР, трохи інакше. У коаліції немає політпартій європейського типу.