Ти мене породив ... Автор заплатить персонажу книги

Персонаж засудив автора - норвезька письменниця Осне Саєрстад засуджена судом до сплати грошового штрафу героїні своєї книги за занадто докладний опис її життя.


У суботу окружний суд Осло ухвалив, що норвезька письменниця Осне Саєрстад виплатить круглу суму одному з персонажів своєї книги «Книготорговець з Кабула». Сурайя Раїс, друга дружина зазначеного продавця книг, отримає 125 тисяч норвезьких крон (приблизно $ 20 200) за вторгнення в своє приватне життя. Крім того, таку ж суму їй виплатить видавець Cappelen Damm, який першим у 2002 році випустив книгу Сейерстад норвезькою мовою (переклад на англійську з'явився тільки через рік).

Книга, через яку розгорілися судові баталії, є белетризованих журналістським розслідуванням.

Вона з'явилася після того, як Осне Саєрстад разом з армією Північного альянсу в 2001 році увійшла до Кабула, де познайомилася з продавцем книг Султаном Ханом. Він пустив журналістку пожити у себе, фактично ввів її в сім'ю, яка окрім нього складалася з двох дружин і купи дітей, а також дозволив спостерігати і записувати. У «книготорговців з Кабула» письменниця намагалася показати побут афганської родини після звільнення країни від влади талібів і розповісти історію Афганістану за попередні 30 років.

Книга була переведена на безліч мов і стала справжнім бестселером, всього було продано більше 2 мільйонів примірників. У Росії «книготорговців з« Кабула »у 2007 році випустило видавництво« Амфора ».

Осне Саєрстад - журналістка, яка їздить по світу, роблячи репортажі з гарячих точок. Її книги описують життя звичайних людей в тих місцях, де нещодавно закінчилися бої і йде післявоєнне відновлення. Ще до Кабула вона написала про Сербію, в 2005 році вийшла її книга про Ірак, а в 2007-му вона відвідала Чечню і написала «Ангел з Грозного: Чечня зсередини».

Друга дружина книготорговця Сурайя Раїс подала в суд на письменницю і її видавця приблизно два роки тому.

Вона була обрана на роль месника, оскільки Раїс єдина з Ханов, хто живе в Норвегії досить довго, щоб мати справу з місцевим правосуддям. Швидше за все, після того, як суд вирішив справу на її користь, позови підуть і від інших членів сім'ї. Як сказав її адвокат в інтерв'ю газеті Dagbladet, «було встановлено, що Сейерстад пише за гроші, обговорюючи приватне життя інших людей». Він описав дії журналістки і письменниці як «недбалі».

Проте поки ще нічого не вирішено остаточно. Осне Саєрстад зараз немає в Норвегії, і вона не ознайомилася з висновком суду, а її адвокат сказав, що буде рекомендувати своєму клієнтові подавати апеляцію.

Як не дивно, проблеми з персонажами досить рідкісні в літературному світі.

Французький письменник П'єр Журд надійшов суворо навпаки: в 2007 році він сам подав у суд на героїв свого роману «Загублена країна», де описував рідне село і її жителів, після того як ті (після прочитання твору) ледь не лінчували літератора і його сім'ю. Тоді паризький суд засудив одного з нападників до штрафу, а інші відбулися умовними термінами. Роком раніше проблеми виникли у туркені Еліф Шафак, яку влада намагалася засудити за «образу національної гідності» через фразу одного з персонажів її книги «Позашлюбний син Стамбула», в якому нібито містився натяк на геноцид вірмен в Османській імперії, але суд виправдав письменницю .

Також нічим закінчилася спроба звинуватити в наклепі Джона Грішема та ще двох письменників.

Позов був поданий в 2007 році тими, хто брав участь у слідстві і суді по реальному справі 1982 року, коли була вбита офіціантка; засуджені по цій справі провели у в'язниці 12 років, але були випущені після експертизи ДНК, а на їх місце посаджений ключовий свідок з боку обвинувачення. Слідчі в позові заявляли, що відповідачі представили їх у своїх книгах в хибному світлі, зрадили їхні імена гласності та навмисне викликали в суспільстві емоційну неприязнь по відношенню до них, але суд відкинув звинувачення.

У Росії мався позов 2002 письменника Віктора Доценко до письменника же Баяну Шірянова (в миру - Кирило Воробйов) за те, що Шірянов у своїй пародії «Могила Скаженого» зобразив Доценко в непривабливому світлі.

Справа, мабуть, тихо закрилося за відсутністю присутності, оскільки складно судити пародії, навіть якщо вони супроводжуються матом і іншим непотребством, та й взагалі загубилося за більш гучним пошуку порнографії в «Серединному пілотажі» Шірянова.