Розділи сайту
Головні новини
Магія чисел: як дата твого народження визначає твою долю
За законами нумерології в нашій даті народження закладено особливу кількість долі, яка визначає не тільки характер, а й шлях у житті. Ми дізналися, як його правильно розрахувати – і жити у гармонії із собою.
Фонд Unchain Fund запустив банківську картку, на яку регулярно надсилає €25 для жінок та дітей.
Фонд Unchain Fund запустив банківську картку, на яку регулярно надсилає €25 для жінок та дітей.
Як подати заявку на компенсацію втраченого через війну житла?
Отримати компенсацію за втрату житла через бойові дії тепер можна через мобільний додаток..
Українські лікарі та психологи консультують безкоштовно та онлайн. Куди звертатися за допомогою
Клініки, сервіси та платформи, які допоможуть подбати про фізичне здоров'я та ментальний стан
Житло для біженців. Адреси, сайти, телефони, телеграм-канали, що допоможуть знайти притулок в Україні.
Укрзалізниця вже кілька днів поспіль запускає додаткові потяги на Західну Україну зі Східної, щоб евакуювати мешканців із територій, де окупант веде агресивні бойові дії. Ось список контактів, які допоможуть виїхати з небезпечної території та знайти тимчасове житло на Західній Україні.
Авторизація
Найпопулярніші книги

Книги українською » Цікаві статті » Рятувальникам тут не місце. Кормак Маккарті «Дорога»
загрузка...

Рятувальникам тут не місце. Кормак Маккарті «Дорога»

Повідомити про помилку
  • Розділ: Цікаві статті |
Рятувальникам тут не місце. Кормак Маккарті «Дорога» Вийшов роман Кормака Маккарті «Дорога», що приніс автору «Старим тут не місце» Пулітцерівську премію і зробив одного з головних американських мізантропів рятувальником планети.


У потенційного читача «Дороги» та її автора Кормака Маккарті є одна спільна риса - і той і інший дуже багатьом зобов'язані кіно. З читачами, принаймні російськомовними, все просто: книга вийшла в серії «Екранізований бестселер». Інформації на обкладинці, що обіцяє російський прокат фільму, вірити не варто: проклавши шлях першоджерела, картина Джона Хілкоута випала з планів на 2010 рік. Всім бажаючим рекомендується звернутися до піратських точкам дистрибуції творів мистецтва. Маккарті кіно заборгував куди більше. Життя американського класика докорінно змінилася після виходу оскароносного фільму братів Коенів «Старим тут не місце». Тоді, в 2006 році, самітник і мізантроп Маккарті опинився в центрі уваги преси та телебачення та навіть дав пару їдких інтерв'ю, коротко зводилися до міркувань про те, що цивілізація котиться в безодню.

Факт цей, судячи з інтонацій, якщо і викликає у письменника занепокоєння, то вже дуже злорадне, а роман «Дорога» - насамперед наочний посібник, ілюстративний матеріал до невтішних для людства прогнозам.

Двоє, батько і син, йдуть до океану. Вся їх поклажа легко вміщається в візок із супермаркету, зі зброї у них револьвер з двома патронами. Навколо свинцеве марево, в повітрі сморід і попіл. Світ перетворився на випалену неназваним катаклізмом пустелю, в якій є місце лише збився в банди канібалам да декільком випадково уцілілим начебто пари безіменних героїв. Чотири пропозиції повністю вичерпують всю фабула цього невеликого роману. Маккарті написав його в рекордні для себе термін: перерва між книгами ніколи не складав менше двох років, а «Дорога» вийшла в 2006 році, всього через рік після «Стариков». У квітні наступного року, вже після оскарівського тріумфу, Маккарті отримав за «Дорогу» Пулітцерівську премію, а Times назвав її найкращою книгою десятиліття.

До Росії книга дісталася з чотирирічним запізненням, що, зрозуміло, прикро, але й корисно: оцінка виходить спокійніше і вільніше від піднятого коенівський фільмом ажіотажу.

Авторський стиль, знайомий по тим же «Старим», міцно тримає з перших же рядків. Написано все це нібито рукою безпристрасного вбивці Антона Чігура. Тут на відміну від минулого роману все в порядку зі знаками пунктуації (там були тільки точки), але жорсткий, рубаний склад залишився на місці. У підсумку на контрасті з холодністю авторської інтонації створюється досить правдоподібний ефект присутності і цілком відчутною остраху. Текст не повідомляє не те що зайвих - майже ніяких подробиць, лише задає систему координат: безногий бродяга, випатраний і підсмажений немовля, нарешті, той самий револьвер з двома патронами.

Набив оскому пост-апокаліпсис давно не обертався справжнім кінцем часів, після якого тільки смерть або, в крайньому випадку, вмирання.

Маккарті задумав «Дорогу» під час поїздки з сином в Ель-Пасо. В інтерв'ю він розповідав, що представив місто в майбутньому і свого сина в цьому світі, що змінився. Батьківство - друга ключова тема роману. Від простих повсякденних фраз, якими перекидаються чоловік і хлопчик, ще довго кидає в тремтіння, елементарні дитячі питання звучать пронизливо і повертають собі втрачені смисли. Чи є на світі хороші хлопці? А ми які? Що таке нести вогонь? А ми що робимо?

Втім, з випуском книги Маккарті все ж поквапився.

Натхненно довівши світ і людину до логічної могили і вибравши двох безпомилково архетіпічних героїв, він, здається, сам не придумав, що з ними робити. Мінімалізм в описовій частині дозволяє читачеві додумати загальну картину за власним бажанням, але власне сюжет страждає від виснаження не менш персонажів. Для хроніки навіть не занепаду, а полярної ночі цивілізації в тексті забагато особистого, для політичного, екологічного чи соціального висловлювання не вистачає пафосу і конкретики. Нарешті, у цій очевидно трагічної історії не знайшлося місця і катарсису: фінал хоч і ставить щось на зразок точки, але виглядає цей знак, ніби його намалювала, скажімо, сентиментальна дружина автора.

Здається, «Дорога» краще б виглядала, будь вона раз у п'ять коротше, але письменник, за його словами, цурається коротких форм, оскільки вони забирають у нього недостатньо життєвої сили.

У минулому романі Маккарті розповідав про зміну поколінь, а вийшов монументальний епос про добро і зло в перевернутому світі. У «Дорозі» він вже цілеспрямовано взявся розібратися з істинною вартістю вічних цінностей, а вийшов сценарій для глибокодумно голлівудського трилера. Крім Джона Хілкоута натхнення з роману на зйомках «Термінатора» черпав режисер Макджи, роздав всім членам знімальної групи по примірнику «Дороги». Британський активіст Джордж Монбіо так вражений книгою, що в січні 2008 року у своїй статті назвав Маккарті одним з «50 осіб, які можуть врятувати планету». А як же література, питаєте? А нею займеться ще хто-небудь. Рятувальникам тут не місце.
  • Коментарі до книги [0]
<
<
Разом з цим завантажують:
  • Казка про Пливунчика
  • Казка - Золотий птах
  • Кляузние книги Америки. Рейтинг «самих сумнівних книг» США
  • Премію «Х'юго» отримали кращі фантасти року
  • «Для лівої ідеї завжди має бути місце»